Тобі батьки колись дали гроші на квартиру, а то була чимала сума. Так що ти не маєш жодного права претендувати на будинок! – кричала сестра

У мене є сестра, звати Христина. Батьки завжди до нас добре ставилися, купували дорогі подарунки та одяг, давали гроші на дискотеки та інші розваги. І ніколи не лаяли за погані оцінки в школі.

Першому я вийшла заміж за одногрупника Павла. Однак, після весілля появилося квартирне питання – а де ми будемо мешкати? Тому наші батьки скинулися та купили невелику двокімнатну квартиру у хорошому районі ще й з ремонтом допомогли. Згодом, я завагітніла та народила двох хлопчиків – Артура та Артема. І вже тоді ми відчули, що нас дуже тісно. Однак, не хотіли скаржитися батькам та знову просити гроші. Думали, що самостійно зможемо назбирати на нове родинне гніздечко, а ще краще – будинок за містом.

Через рік моя Христя вже вийшла заміж. Правда, вона з чоловіком Мишком залишилися жити з моїми батьками, адже там місця для всіх вистачало. Тим паче вони зробили ремонт, побудували другий поверх для молодят. Сестра обіцяла доглядати за старенькими, допомагати їм у господарстві. Ми щовихідних приходили у гості.

Однак, раптово не стало татуся – проблеми із серцем, а мама не витримала такої розлуки, сама почала важко хворіти, останній місяць взагалі з ліжка не могла піднятися. Так ми залишилися з сестричкою удвох. А потім виявилося, що матуся написала заповіт.

– Жінка побажала, щоб хату, у якій вона жила, діти поділили між собою порівно, – сказав нам нотаріус. Однак, Христя аж скривилася після такої новини. Видно, що вона не збиралася віддавати мені такий гарний будинок.

Чесно кажучи, господиня з Христі була така собі. Вдома був безлад, вона завжди крутилася малюка та чоловіка, тому за хатою та городом доглядали батьки. Але тут вона чомусь почала голосно нарікати.

– Тобі батьки колись дали гроші на квартиру, а то була чимала сума. Так що ти не маєш жодного права претендувати на будинок! – кричала сестра.

– Якщо ти така принципова, то ми можемо продати та поділити гроші порівно, так буде набагато краще. І не забувай, що то житло нам купили навпіл зі сватами.

Тоді ми дуже посварилися і вже не розмовляємо 3 місяці. Я намагалася з нею спокійно обговорити цю ситуацію, дійти до погодження – марно, Христя вперто стоїть на своєму. Ще й родичам почала скаржитися, що я хочу її без даху над головою залишити.

– Напиши відмову у нотаріуса і я тобі заплачу, – поставила таку умову Христина.

– Скільки?

– 3 тисяч доларів. І більше не проси!

Це просто смішна ціна, але сестра серйозно про це говорила. І досі не можемо порозумітися, хоча я також законний спадкоємець. Нам з Орестом дуже тісно у двокімнатній квартирі, ще й на роботу з пересадками доїжджаємо. А Христя живе у великому двоповерховому будинку. Їй байдуже на мої проблеми. Але я не збираюся просто так віддавати їй половину хати!