Нещодавно у мене був день народження, і я вирішила запросити близьких людей — родичів і друзів. Зібралося 12 осіб, і ми комфортно помістилися в одній кімнаті. Я сподівалася, що невістка, Тетяна, допоможе хоча б з організацією, але замість того, щоб взяти участь у святкуванні, вона просто сіла за стіл і чекала, поки я сама все подам. Мені було дуже незручно, особливо перед гостями. Але найгірше було те, що поки я бігала на кухню і носила страви, Тетяна вирішила поділитися своєю “правдою” з усіма моїми гостями. Вона без упину розповідала всім, що я їм коли-небудь казала, навіть те, що не повинно було б вийти за межі нашого дому. І це призвело до того, що після того вечора жоден з моїх родичів чи друзів не захотів більше зі мною спілкуватися. З її слів все переверталося, і я навіть не могла захистити себе

– Мамо, я твій син, хто, як не ти, допоможе мені? – знову прийшов Юрій, просячи прихистку.

– Я вже тобі казала, сину, – ти можеш жити у мене, але без Тетяни, – нагадала я про свою умову.

– Мамо, як без Тетяни? Вона моя дружина!

– Хай твоя дружина вміє поводити себе в чужому домі, тримати язик за зубами і не робити зайвих зауважень, – відповіла я.

Син одружився 8 місяців тому, і з самого початку мені не сподобалася Тетяна. Ні, справа не в її зовнішності – з цим у неї все гаразд, а ось її манери… Тетяна абсолютно безтактна, і це вона подає як чесність. Мовляв, краще сказати все в обличчя, ніж приховувати. І вона дійсно не вибирає слів.

Я ж живу в двокімнатній квартирі, але від самого початку дала сину зрозуміти, що жити з невісткою не буду. Тому на їхнє весілля я подарувала їм 15 тисяч доларів. Це всі мої заощадження. Та й свати подарували таку ж суму, тому молодята одразу купили квартиру.

Однак вибрали новобудову, яка ще не здана. Тож вони мусили десь пожити тим часом. Знімати квартиру не хочуть, бо хочуть заощадити на ремонті – в квартирі поки що лише бетонні стіни. Я вирішила допомогти, хоч і не хотіла цього. У сватів ситуація ще гірша: у них у двокімнатній квартирі живе молодша сестра Тетяни й бабуся.

Я виділила молодятам окрему кімнату, намагалась бути толерантною, хоча з Тетяною це було не просто. Вона щоразу повторює: «Я просто говорю правду в очі, а люди не люблять правду». Але її правда – це щось неймовірне. Наприклад, що мені не треба багато їсти, бо я маю зайву вагу, чи що я виглядаю набагато старшою за свій вік. Хто любить таку «правду»?

Та я мовчала, хоч і було важко. Але все змінив один випадок. Нещодавно в мене був день народження, я запросила на святкування 12 найближчих родичів і друзів. Я сподівалася, що Тетяна допоможе, але вона просто сиділа за столом і чекала, поки я все подам. Мені було соромно перед гостями.

Але це ще не все. Поки я бігала по кухні, Тетяна вирішила «поділитися правдою» з моїми гостями. Вона розповіла абсолютно все, що в нас вдома колись говорилося, і додала ще свої «поради». Після цього мої родичі та подруги більше не хочуть зі мною спілкуватися.

І Тетяна навіть не вважає, що зробила щось не так. Вона повторює свою улюблену фразу, що на правду не ображаються. Хто їй дозволив втручатися в особисті справи людей, яких вона ще й за батьків не має?

– Якщо на правду не ображаються, то ось тобі моя правда – ти не вихована, і я більше не хочу тебе бачити у своєму домі, – сказала я Тетяні.

Я дала їм тиждень, щоб знайти нове житло. Син був дуже незадоволений, образився, став на бік дружини і сказав, що для мене важливіші родичі і друзі, ніж рідні діти.

Місяць я про них не чула, і ось тепер син знову з’явився. Просить прийняти їх назад, бо вони не можуть платити за оренду. Виявляється, Тетяна чекає дитину і через погане самопочуття пішла з роботи. Тепер син працює один, і його зарплати не вистачає на оренду й проживання.

Він сподівається, що я все забуду, пробачу і прийму їх назад. Але я не готова цього робити. Нехай Тетяна навчиться думати, перш ніж говорити. Я вже їм допомогла, віддала все, що могла. Тепер нехай самі вирішують, як їм бути. Замість того, щоб взяти дешевшу квартиру з готовим ремонтом, вони вибрали новобудову, на яку ще й на ремонт треба витрачатися.

Син ще сподівається, що я передумаю заради онука. Це для мене важливо, але я так і не можу забути, як Тетяна постійно буде «відкривати мені очі» на все. Навіть заради онука я не готова терпіти її вчинки у своєму домі.