Не лише те, що моя сестра у 18 років несподівано стала матір’ю і зразу ж переклала на маму всю відповідальність за виховання доньки, а зараз вона взагалі вирішила вигнати маму з квартири і поселити там свого нового коханця. Коли я приїхала, щоб поговорити, “гостина” майже закінчилася бійкою!
Моя молодша сестра Віка стала мамою, коли їй було лише 18. Як кажуть, тоді були молоді, гарячі, гормони брали своє. Вона тільки закінчила школу, і от тобі — несподівана новина: дві смужки на тесті. Батько майбутнього малюка одразу відмовився від відповідальності, а його батьки вимагали пройти тест на батьківство і врешті-решт просто поїхали з міста.
У нас вдома не було батька, я на той час навчалася в іншому місті, працюючи офіціанткою. Мама, не маючи вибору, влаштувалася на дві роботи, аби допомогти Віці підняти дитину на ноги. Вдень вона продавала одяг на ринку, а ночами працювала охоронцем в магазині. Крім того, мати часто брала прибирання в супермаркетах і офісах, аби заробити більше. Я теж допомагала, скидаючи гроші на карту, хоч сама мала невелику стипендію і працювала лише офіціанткою. Проте для сестри це було важливо: хоч якось підтримати, аби мала що купити для доньки. І ось, з часом, Віка народила здорову і красиву донечку — Ангеліну.
Минуло 6 років, і я вже була одружена, мала сина, ми з чоловіком купили квартиру. А Віка все ще не могла взяти себе в руки. Мама до цього часу тягнула всю родину фінансово, оскільки сестра після закінчення курсів манікюру працювала за мізерну зарплату. Усі витрати на дитину та її розвиток покривала лише мама, бо Віка постійно нарікала на низький заробіток.
Віка, здається, навіть забула, що вона мати. Вона все більше зосереджувалася на своїх стосунках з чоловіками. Їй було тільки 24 роки, і вона все ще шукала “того самого”, не думаючи про обов’язки перед донькою. Відповідаючи на мої зауваження, вона не розуміла, чому не можна поєднувати материнство і бажання знайти чоловіка. “Вона вже сама, може обійтися без мене!” — говорила Віка. Але я завжди переконувала її, що у шість років дитина не може бути самостійною.
Мені шкода було маму. Віка її буквально “зламала” своїм егоїзмом і безвідповідальністю. Мама, хоч і молода ще, виглядала дуже втомленою — сивіє волосся, постійно болить спина, одяг став старим і зношеним. Вона важко працювала, аби допомогти доньці, і зовсім не думала про себе.
Ми з чоловіком намагалися допомогти фінансово, хоча заробіток у нас не великий. Але ми намагалися підтримати маму: хоча б по 500 гривень раз на тиждень, аби вона могла купити продукти чи нову кофту. Вже восени, коли я отримала премію, я навіть купила їй теплі чобітки і куртку, хоча сама нічого не купила.
Одного разу Віка попросила позичити їй гроші, бо не могла купити доньці необхідні речі для школи. Я дала їй майже 3 тисячі, хоча сама ледь зводила кінці з кінцями. Вона постійно скаржилася на те, що їй мало платять в салоні манікюру. Але я порадила їй шукати кращу роботу або підробіток. Віка тільки відмахувалася, кажучи, що в нашому маленькому місті немає можливостей.
Але найгірше сталося, коли Віка запропонувала мені взяти маму на поруки. Вона знайшла нового чоловіка, і тепер хотіла, аби він жив у маминій квартирі.
“Віка, ти що, здуріла? Як можна привезти чоловіка в квартиру мами, а саму її вигнати?” — запитала я її.
Але сестра не бачила в цьому нічого поганого. Вона навіть сказала, що мама може жити в мене, що це моя черга доглядати її. Виявилося, що її новий коханий Ростик, до якого Віка була так прив’язана, вже наполягав, щоб він став прописаний в квартирі мами.
Я приїхала до Віки, аби поговорити. Як тільки двері відкрила сестра з величезним животом, я побачила Ростика, який стояв у халаті й трусах, поки мама була змушена спати на кухні, серед брудного посуду і запаху цигарок, бо в квартирі не було місця для неї. Віка не розуміла, що вона накоїла. Я вирвала маму з того “пекла”, хоча вона намагалася переконати мене, що їй зручно.
Але найбільше мене турбує, що буде з Ангеліною. Віка зовсім не думає про її майбутнє, і я боюся, що ніхто не буде піклуватися про племінницю так, як це має бути в нормальній родині.